чим ближче до вечора, тим більше на моєму внутрішньому морі розвивається шторм.

я уявляю самотню ніч. ніч без тебе.

так купа людей, що живуть в однині, скажуть мені: 

- ти не розумієш самотності.

 так, я згодна з кожним із вас, я не розумію вашої самотності, але чи розумієте ви мою ? 

ви розумієте як це, коли твоя кохана людини не спить із тобою поруч? 

коли ти не знаєш, що може трапитись уночі. 

і здається ви близько живете один від одного, всього на всього 8 кілометрів, але це водночас виявляється так далеко...

чи розумієте як це втрачати час , коли він зникає, тає  ,мов перші сніжинки ,мов пісок, що сиплеться крізь пальци? 

я не люблю наші ночі лише за те, 

що вони розвалюють мене на деякий час.

поки я не звикну до обов`язку тебе-лише-вдень 

мене не має.

мене не має...