під кулолом порхає щось тоненьке

з ним поруч те, що сенсом є життя.

темно и тихо в залі, цим  маненьким 

нема буття.

вони  злітають стрімко наче в бурі

в останньому диханні почуттів

мабуть вони обидва потонулі 

у вихрі  слів.

і ось настав момент коли немає нащо

тягнути лямку відчаю і болі.

зірвавшись акробат зробив свій кращий

стрибок до волі.